Сайт вчителя історії та правознавства
Мицька Віктора Михайловича
Головна
Інтелектуально - розвиваючі ігри
Портфоліо
ЗНО
Методичний кейс
Гостьова книга
Дистанційне навчання
Фото-Відео галерея
Besucherzahler
счетчик посещений
Розповісти друзям:

ДОСВІД РОБОТИ

ФОРМУВАННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ЯК ЗАСОБУ ЗАПОБІГАННЯ ЦІННІСНІЙ ДЕЗОРІЄНТАЦІЇ ШКОЛЯРІВ ДОНЕЧЧИНИ

 

Актуальність. Я.В. Верменич, доктор історичних наук, завідувач відділу історичної регіоналістики Інституту історії України НАНУ, описала ситуацію, що склалася сьогодні в Донецькій області, так: «Дезорієнтованим, розгубленим, часто позбавленим засобів для існування людям Донбасу сьогодні над усе потрібна реальна допомога – соціальна й психологічна. Лише вона, помножена на відвертість і щирість у людських відносинах, забезпечить збереження у складі України тієї частини Донбасу, яка сьогодні їй практично непідконтрольна». Немає сумнівів, що найбільшої допомоги потребують діти й учнівська молодь, майбутнє Донеччини, на яких впливає оточення, його думки й життєвий досвід. Це оточення – дорослі мешканці регіону – сьогодні переживають ціннісну кризу, характерними ознаками якої є масова зневіра й «цинізм виживання» (за О. Шевченком), а, головне, наслідки перетворення регіональної ідентичності на головну в системі пріоритетів під потужним ідеологічним тиском ззовні. У цих умовах набуває надзвичайної актуальності питання запобіганню ціннісній дезорієнтації, тобто таких змін у свідомості моїх учнів, за яких людина не здатна думати й мислити ясно, приймати рішення самостійно. В умовах, коли певна частина дорослих жителів регіону звикла до ієрархічної підпорядкованості, без осуду сприймає насильство, надзвичайно важливою є підтримка молодого покоління, яке обирає співробітництво, єдність, свободу – духовні цінності, притаманні українському народу та демократичному людству.

Нормативно-правова база досвіду. У Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки (затверджено Указом Президента України від 13 жовтня 2015 року № 580/2015) зазначено, що справа формування в людини і громадянина високої національно-патріотичної свідомості, почуття відданості своїй державі сьогодні потребує негайного вирішення низки проблем, серед яких особливо актуальними для нашого регіону вважаю:

  • наявність істотних відмінностей у системах цінностей, світоглядних орієнтирах груп суспільства, населення певних територій держави, окремих громадян;
  • наявність імперсько-тоталітарних рудиментів у суспільній свідомості та зумовлених нищенням української духовно-культурної спадщини та історичної пам’яті розбіжностей в уявленнях про історичне минуле, зокрема про тоталітарну добу, голодомори й політичні репресії;
  • перетворення інформаційного простору на поле маніпуляцій суспільною свідомістю, продукування ціннісної дезорієнтації.

 

Вважаю, що саме від шкільного вчителя історії, його знань, умінь, професійної майстерності, а головне, громадянської позиції, багато в чому залежить вирішення цих проблем. Згідно з Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392) метою навчання історії в загальноосвітній школі визначено формування в учнів ідентичності в результаті осмислення соціального та морального досвіду минулих поколінь. Осмислюючи події останнього часу, хотілося би підкреслити, що завданням шкільної історичної освіти є формування саме національної ідентичності, що має посісти головне місце в системі пріоритетів дітей та учнівської молоді Донеччини. Регіональна ідентичність, притаманна певній частині населення нашого краю, з її ностальгією за радянським минулим, тяжінням до імперських цінностей, перешкоджає консолідації українського суспільства та має бути скоригованою.

Провідна ідея досвіду. Для того, щоб допомогти моїм учням знайти себе у складній ситуації «війни світів» – конфлікту систем, свідомостей, світоглядів, а значить, запобігти ціннісній дезорієнтації та сприяти формуванню національної ідентичності, я намагаюся створити необхідні умови для розвитку в школярів критичного мислення. Адже саме такий тип мислення дозволяє людині формулювати надійні вірогідні судження (за М. Ліпманом), а значить, протистояти маніпуляціям свідомістю, відрізняти істину від підробки, висловлювати власні оцінні судження на основі обґрунтованих доказів. Але озброїти учнів лише інструментарієм (прийомами запобігання маніпуляціями свідомістю) є недостатнім для того, щоб навчити їх відрізняти істину від підробки. Лише засвоєння істинних духовних цінностей через пізнання історико-культурних традицій українського народу стане нездоланною перешкодою на шляху ціннісної дезорієнтації школярів Донеччини (Рис. 1).

Мета:
Формування національної ідентичності, запобігання ціннісній дезорієнтації.
Засіб:
Розвиток критичного мислення дітей та учнівської молоді.
Підґрунтя:
Ознайомлення учнів з історико-культурними традиціями, духовними цінностями українського народу.

Рис.1. Провідна ідея досвіду

Науково-теоретична база досвіду. Проблема розвитку критичного мислення як моделі для навчання і виховання громадян майбутнього суспільства перебуває в центрі уваги зарубіжних і вітчизняних педагогів упродовж другої половини ХХ – початку ХХІ ст. М. Ліпман, фундатор Інституту критичного мислення, трактував його як «майстерне, відповідальне мислення, що сприяє надійному судженню, оскільки: а) ґрунтується на критеріях; б) є таким, що самокоригується; в) є чутливим до контексту». Науковець вважав розвиток критичного мислення основою вдосконалення початкової, середньої та вищої освіти США, адже воно дозволяє:

  • спрямувати процес навчання на осмислення навчального матеріалу;
  • стимулювати самостійне мислення учнів, відійти від репродуктивного вивчення наук;
  • сприяти формуванню в учнів уміння висловлювати власні судження.

 

В Україні інтерес до технології критичного мислення як освітньої інновації виник наприкінці ХХ століття. К. Баханов, О. Мокрогуз, О. Пометун, С. Терно та інші вітчизняні фахівці зробили значний внесок у справу адаптації ідей М. Ліпмана до умов української школи, сприяли впровадженню технології розвитку критичного мислення до практики суспільствознавчої освіти.

Зокрема, О. Тягло підкреслював, що здатність людини критично мислити забезпечує систематичне вдосконалення процесу й результатів розумової діяльності на основі критичного аналізу, розуміння та оцінки. Автор акцентував увагу українських педагогів на значущості проблеми в умовах переходу від індустріального до інформаційного суспільства, коли відбуваються інтенсивні соціальні зміни, виникає необхідність пристосуватися до нових політичних, економічних умов.

О. Пометун, член-кореспондент АПН України, характеристиками критичного типу мислення визначала активність розуму, його спрямованість на виявлення й виправлення власних помилок.

Навчальний процес будується на розв’язанні завдань, які потребують мислення вищого рівня (творчого)

Навчальний процес організований як дослідження певної проблеми, що виконується шляхом інтерактивної взаємодії між учнями

Дослідження проблеми є можливим за умови формування навичок інтерпретувати оригінальні документи, інші джерела інформації (усні джерела, візуальні джерела)

Учні мають працювати разом, щоб досягти консенсусу

 

Результатом навчання є вироблення власних суджень через критичний аналіз інформації

Рис. 2. Особливості навчального процесу, побудованого на засадах впровадження технології розвитку критичного мислення (за О. Пометун)

 

Технологія впровадження досвіду. У педагогічній науці існує погляд на педагогічну технологію як на набір процедур, що не допускає варіативності, проб, пошукової діяльності (О.Пометун, Г.Фрейман). Проте конкретні умови організації навчально-виховного процесу на уроках історії, вікові особливості учнів та рівень розвитку їхнього мислення спонукали мене до створення власної системи «базових уроків» на основі технології розвитку критичного мислення.

Я прийшов до цього шляхом:

  • відбору «базових уроків» (за А. Кроуфордом, Дж. Макінстером, С. Метьюзом, В. Саул), що найбільш відповідають віковим особливостям учнів певних класів;
  • розробки, апробації та впровадження у шкільну практику нових варіантів та комбінацій прийомів, які застосовуються в тому чи іншому «базовому уроці»;
  • поєднання «базових уроків» у єдину поетапну систему розвитку критичного мисленням учнів 5-11 класів (І етап: 5-6 кл., ІІ етап: 7-8 кл., ІІІ етап: 9-11 кл.);
  • відбору навчального матеріалу для запобігання ціннісній дезорієнтації учнів за наступними критеріями:
    1) наявність кризової ситуації, що вимагає від історичного діяча зробити життєвий вибір;
    2) розкриття позитивного прикладу громадянської мужності та оптимізму;
    3) відображення в історичному явищі, події єдності історії Донеччини з історією всієї України.

 

Зокрема, вікові особливості учнів 5-6 класів (починають розуміти мотиви дій і наслідки, але відчувають спокусу наслідування) зумовлюють високу ефективність застосування наступних прийомів:

Таблиця 1

Структура базових уроків у 5-6 класах

Евокація Осмислення Рефлексія
Базові уроки (за А. Кроуфордом, Дж. Макінстером, С. Метьюзом, В. Саул)
Вивчення інформації на основі тексту 1. Структурований огляд
2. Знаємо – Хочемо дізнатися – Дізналися
Читання в парах – узагальнення в парах 1. Лінія цінностей
2. Твір – п’ятихвилинка
Розуміння оповідного тексту 1. Семантична карта
2. Припущення на основі запропонованих слів
Спрямоване читання Карта персонажів
Базовий урок (адаптація автора досвіду)
Асоціації Читання в парах – узагальнення в парах Лінія цінностей

Отже, на уроках у 5-6 класах учні поки що не навчаються визначати ступінь достовірності інформації, що міститься в тексті . Але завдяки застосуванню прийому «Читання в парах – узагальнення в парах» вони опановують розумові операції, необхідні для цього: аналіз, синтез, узагальнення. Використання прийому «Лінія цінностей» привернути увагу школярів до певного проблемного питання, що пов’язане зі складним життєвим вибором. Разом з історичним героєм вони займають ту чи іншу позицію, навчаються відстоювати й водночас коригувати свої переконання.

З розробками уроків, де застосовується вищезазначена структура, можна ознайомитися на web-сторінці «Методичний кейс», розділ «Авторські уроки».

На межі 12 років формується абстрактне мислення, швидкими темпами йде емоційний розвиток, посилюється критичність. Але дітям підліткового віку ще бракує життєвого досвіду. Враховуючи вікові особливості учнів 7-8 класів, я зробив певні зміни до базових моделей уроків за технологією розвитку критичного мислення (А. Кроуфорд, Дж. Макінстер, С. Метьюз, В. Саул).

Таблиця 2

Структура базових уроків у 7-8 класах

Евокація Осмислення Рефлексія
Базові уроки (за А. Кроуфордом, Дж. Макінстером, С. Метьюзом, В. Саул)
Проведення дискусії Припущення на основі запропонованих слів Спрямоване слухання та міркування «Павутинка» дискусії
Розуміння аргументів «Обміркуйте – Об’єднайтеся у пари – Обміняйтесь думками»
«М-схема»
Критика оповідних текстів
Базовий урок (адаптація автора досвіду)
Припущення на основі запропонованих слів 1. Читання з маркуванням тексту
2. Критичне читання (із застосуванням графічного організатора
1. Займи позицію
2. Павутинка дискусії

Отже, на уроках історії в 7-8 класах я організовую навчальний процес так, щоб в учнів формувалися навички інтерпретації оригінальних документів, інших джерел інформації (усні джерела, візуальні джерела). До питань «Ким був автор тексту за походженням (ідеологічними переконаннями та ін.)?» «Коли було створено текст? Як відповідна історична доба могла вплинути на його автора?», «Про що ви дізналися після ознайомлення з текстом? Про які події він розповідає?» обов’язково додаю питання «З якою метою був створений текст? Чи об’єктивно автор підійшов до висвітлення історичних подій? Якщо ні, чому?» Саме з цього починається формування вміння визначати ступінь достовірності інформації та запобігати спробам маніпуляції свідомістю.

Застосування методу «Павутинка дискусії» створює сприятливі умови для формування в учнів уміння формулювати власне оцінне судження, аргументувати його. Дискусія, що починається із запису аргументів на користь як тези «за», так і тези «проти», дозволяє підходити до будь-якого проблемного питання з позицій розуму, навчає учнів контролювати емоції.

З розробками уроків, де застосовується вищезазначена стуктура, можна ознайомитися на web-сторінці «Методичний кейс», розділ «Авторські уроки».

Учні 9-11 класів вважають себе дорослими, але, за висновком психологів, старший підлітковий вік має певні ризики. Ідеалізація кумирів, потяг до спілкування (зокрема, віртуального) зумовлюються необхідність навчити учнів 9-11 класів засобам самозахисту в інформаційному просторі.

З метою подальшого розвитку вміння визначати ступінь достовірності інформації я застосовую на уроках у 9-11 класах:

  • «Критичне читання» (із застосуванням питань відкритого типу, структурованих відповідно до елементів таксономії Блума);
  • метод контент-аналізу.

Також у 8-11 класах учням пропонується наступний алгоритм аналізу історичних документів (за В. Мисаном):

  1. визначити, чи є цей документ первинним;
  2. вторинним;
  3. неупередженим;
  4. упередженим;
  5. якщо він є упередженим, то для чого створювався;
  6. на кого був розрахований.

 

Завдяки цій роботі у майбутньому мої вихованці зможуть успішно розв’язувати питання довіри до будь-якого тексту, щоб запобігти спробам маніпуляції власною свідомістю.

Перевірити доказовість власних суджень та скорегувати їх учням 9-11 класів дозволяє організація дискусій. Я застосовую на уроках такі форми дискусії, як дискусія-симпозіум, панельна дискусія, дискусія-дебати (за К. Бахановим, Н. Вєнцевою). При проведенні навчальної дискусії приділяю увагу не лише її організаційному, а й змістовному компоненту. На мою думку, перед учнями треба ставити такі питання, щоб, обговорюючи, вони усвідомлювали переваги державницьких і духовно-культурних традицій українського народу, його уявлень про гідність та справедливість.

Таблиця 3

Структура базових уроків у 9-11 класах

Евокація Осмислення Рефлексія
1. Асоціативний кущ
2. Припущення на основі запропонованих образів
1. Критичне читання (із застосуванням питань відкритого типу, структурованих відповідно до елементів таксономії Блума)
2. Метод контент-аналізу.
1. Дебати
2. Дискусія-симпозіум

Одним із найефективніших методів, що сприяє засвоєнню учнями 9-11 класів соціального й культурного досвіду предків, формуванню національної ідентичності, на мій погляд, є метод «демаршів» (автор: А. Бассіс, розповсюдження: К. Баханов). Метод був адаптований мною до шкільної практики таким чином, щоб діти, поставивши себе на місце громадсько-політичних діячів минулого України, вправлялися в розробці стратегії поведінки у кризових ситуаціях – спочатку з позиції власного життєвого досвіду, а потім перевіряючи ефективність вибору на реальних історичних подіях. Вважаю, що впровадження методу «демаршів» сприяє формуванню в дітей і молоді активної громадянської, державницької позиції; негативного ставлення до пропаганди імперських традицій.

Таблиця 4

Структура уроку за методом «демаршів»

Етап
ВИКЛИКУ
Етап
САМО-КОНСТРУКЦІЇ
Етап
СОЦІО-КОНСТРУКЦІЇ
Етап
РОЗРИВУ
Первісне занурення учнів у складну (кризисну) ситуацію Індивідуальна робота учнів, пошук відповіді на питання: «Якби я вчинив на місці тих, хто опинився у складній (кризовій) ситуації?» Учні об’єднуються в групи за обраними стратегіями поведінки та самостійно опрацьовують новий навчальний матеріал, щоб перевірити правильність (ефективність для себе, громади, народу) власного вибору. Групи презентують результати своєї роботи, відбувається їх колективне обговорення.
Учні усвідомлюють, що кожна зі стратегій поведінки має свої переваги або недоліки.
Розповідь учителя із застосуванням аудіо-, відеоматеріалів, що мають емоційне забарвлення Мозковий штурм Елементи SWOT-аналізу (визначення сильних та слабких сторін внутрішнього середовища; можливостей та загроз зовнішнього середовища) Дискусія-симпозіум

З розробками уроків, де застосовується вищезазначена модель, можна ознайомитися на web-сторінці «Методичний кейс», розділ «Авторські уроки».

Результативність досвіду. Така система роботи сприяє зростанню якості знань учнів з історії. Якщо у 2012 році під час моніторингових досліджень достатній та високий рівень знань з історії України продемонструвати 51 % учнів 9-х класів та 62 % учнів 11-х класів, то у 2015 р. рівень якості знань збільшився відповідно до 65 % та 77 % відповідно, що перевищило загальнообласний показник на 12 %.


Рис. 3. Діаграма «Рівень якості знань з історії України учнів 9-11 класів Слов’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11»

Висновки, зроблені на підставі моніторингових досліджень, підтверджуються результатами зовнішнього незалежного оцінювання. У 2015 році серед випускників Слов’янської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 11 від 180 до 200 балів набрали 15 % учасників ЗНО з історії України, від 150,5 до 180 балів – 70 %. Жоден випускник не набрав менш ніж 123,5 бали.

Мої учні почали успішно виступати на олімпіадах, турнірах, творчих конкурсах. У 2015 році команда «Слов’янський легіон» уперше взяла участь в обласному етапі Всеукраїнських турнірів юних істориків та юних правознавців й отримала диплом переможця ІІІ ступеня. Тарасенко К. здобула перемогу на ІІІ (обласному) етапі Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості «Об’єднаємось ж, брати мої!» в номінації «Історія України і державотворення». Команда «Друге дихання» учнів Слов’янської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 11 посіла ІІІ місце у відкритому чемпіонаті «КРОКС» імені Ю. Беркити та отримала сертифікат команди вищої ліги КРОКС.

Але головним позитивним результатом впровадження досвіду вважаю те, що мої вихованці усвідомлюють свою духовну єдність з українським народом. Про певні позитивні зрушення у справі формування національної ідентичності, запобігання ціннісній дезорієнтації свідчать результати опитування, що проводилося серед учнів Словянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 11 у жовтні – листопаді 2015 року (за методикою М. Слюсаревського).74 % школярів згодні з тим, що Україна – європейська держава і має прямувати в Європу. 57 % відповіли «так» на запитання «Чи допомагаєте Ви на волонтерських засадах української армії, жертвам воєнного конфлікту на Сході України (збираєте продукти, речі; надсилаєте бійцям листи, малюнки)?»

Представлений педагогічний досвід був узагальнений на міському рівні (2015 р.). Презентація інноваційних ідей цього досвіду здійснювалася на засіданнях міського методичного об’єднання вчителів суспільних дисциплін м. Слов’янська (2014–2015 рр.). З 2015 року я очолюю предметно-методичну комісію щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання.

Також співпрацюю з відділом суспільних дисциплін Донецького облІППО у м. Слов’янську, проводжу навчальну практику для педагогів під час проходження ними підвищення кваліфікації, беру участь у підготовці та проведенні семінарів для керівників МО вчителів суспільствознавчих дисциплін. У жовтні 2015 року визнаний переможцем обласного конкурсу вчителів історії «Компетентнісно орієнтований урок».

Труднощі, що виникли під час реалізації досвіду, та шляхи подолання. У процесі впровадження досвіду я звернув увагу на те, що вчителі історії загальноосвітніх навчальних закладів Донецької області досить добре забезпечені методичною літературою. Для них проводяться різноманітні семінари, тренінги, що сприяє опануванню інноваційних технологій, методів навчання. Але ознайомлення з історико-культурними традиціями, духовними цінностями українського народу проводиться ними на основі історичних подій, що відбувалися у Центральній та Західній Україні. Підручники з історії рідного краю, що видавалися у 90-ті роки ХХ ст., залишилися у шкільних бібліотеках в одиничних екземплярах. Це заважає усвідомленню учнями духовної єдності населення Донеччини з усім українським народом.

Тому я організую науково-дослідницьку діяльність учнів за напрямком «Історичне краєзнавство». Досліджуючи факти та події, що свідчать про внесок українського етносу в розвиток Донецького регіону (походи Володимира Мономаха та Ігоря Святославовича князівської доби; господарча діяльність слобідських козаків у Придінців’ї; міграційні процеси 1940-х років та участь уродженців Західної України у відбудові Донбасу тощо), мої учні усвідомлюють духовну єдність з рідною землею та з усім українським народом.

 
Категорії
Design from A.Great
© 2018 Віктор Мицько
ВГОРУ